Меморіалізація місця дислокації табору 25-ї бригади ліквідаторів.

Серед лісу, далеко від доріг, Сергій Мирний зупинився й сказав: «Тут».

1986 року на цьому місці стояв польовий табір 25-ї бригади радіаційно-хімічного захисту - близько трьох тисяч людей, які ліквідовували наслідки аварії. До бригади входив окремий батальйон радіаційної розвідки, і одним із його взводів командував Мирний. Його розвідники проходили Зоною першими й заміряли фон. Увечері поверталися сюди: помитися, поїсти, перепочити.

Минуло 23 роки, а він упізнав усе. Водив нас від точки до точки: тут була їдальня, тут кінотеатр - від нього ще лишилися шматки стін, тут стояли намети, а тут - техніка, БРДМ та інші машини. На майданчику, де колись стояли машини, дозиметр і досі показує трохи підвищений фон.

Мирний пояснив чому. Розвідники часто об'їжджали пункти санітарної обробки: знали, що машина може не пройти дозиметричний контроль. А віддати робочу машину на могильник було для них як поховати побратима. Тож машини заганяли в табір в обхід. Про ті часи він розповідав захоплено, згадуючи кожну дрібницю.

Ми вирішили, що це місце не має загубитися. Знак Ярослав Ємельяненко зробив і пофарбував власноруч, у себе на кухні. На ньому написано:

«Знак народної пам'яті. Тут з 1 травня 1986 по 1990 (?) рік був польовий табір 25-ї бригади радіаційно-хімічного захисту - великого військового з'єднання, що боролося з наслідками Чорнобильського вибуху 26.04.1986. Бригада нараховувала близько 3000 чоловік, до її складу входив окремий батальйон радіаційної розвідки».

Знак питання стоїть на самому знаку: коли саме табір закрили, в архівах не знайшов ніхто.

Встановлювали знак Сергій Мирний, Ярослав Ємельяненко, Олексій Бреус - оператор четвертого енергоблока ЧАЕС - і Олег Векленко, художник-графік, який улітку 1986-го служив у цій самій бригаді молодшим лейтенантом. Допомагали учасники «першого десанту» дизайнерів, які приїхали на мозковий штурм «Чорнобиль-25».

З цього знака почалося те, що згодом стало окремим напрямом нашої роботи: позначати місця, де працювали ліквідатори, поки про них ще є кому розповісти. За три роки до знака вже приїжджали іноземні студенти.

Після окупації 2022 року ми знайшли знак поламаним. Ярослав вивіз його, і тепер він зберігається на нашому складі - побитий, але цілий.