Безкоштовні поїздки до Зони для ліквідаторів і ветеранів.

Один ліквідатор стояв біля автобуса й відмовлявся сідати: «Я там був. Що мені там робити?»

Ми розговорилися. 1986 року його, військового, на місяць відправили до Чорнобиля. Коли він повернувся і прийшов по документи ліквідатора, йому відповіли: частину розформовано, жодних відомостей про тебе немає. Він почав обивати пороги. Рік, п'ять років, десять. Статус ліквідатора він отримав на сімнадцятий рік. Про саму службу казав спокійно: «Нормально відслужив, нічого особливого». Його чорнобильською травмою стала не радіація, а сімнадцять років боротьби з системою.

Ми чуємо такі історії часто. Самої аварії людям вистачило, але ще більше шкоди завдали роки після неї. Ліквідаторів футболили між кабінетами, а переселенців забирали з рідних хат і селили в чужі квартири без жодної допомоги. Саме таке ставлення до людей і перетворило аварію на катастрофу національного масштабу.

Тому ліквідаторів ми возимо до Зони безкоштовно. Власним коштом наймаємо автобуси, окремо готуємо гідів і платимо їм зарплату. Навесні 2021-го такі поїздки стали регулярними: разом із Мариною Хондою з КМДА ми почали запрошувати ліквідаторів за списками соціальних служб Києва.

Той чоловік після туру підійшов окремо й довго дякував. Молоді гіди, спеціально підготовлені до такої поїздки, допомогли йому закрити його Чорнобиль. Він уперше побачив, що його робота мала результат, і що нове покоління йому вдячне. Один правильно складений виїзд змінив його ставлення до цілого періоду свого життя.

Інший ліквідатор, колишній прип'ятчанин, усю дорогу не вірив, що людям справді цікаво. Біля Прип'яті він раптом попросив зупинити автобус посеред лісу. За деревами, вже поза КПП, ховається міський стадіон, якого з дороги давно не видно. Він розповідав, як грав там у футбол, а потім із друзями їхав мотоциклом на річку. Туристи дивувалися стадіону, якого не видно. А він - тому, як заріс ліс.

З часом такі поїздки стали реабілітаційними турами й для учасників АТО. Вони казали, що не чекали такої схожості. У ліквідаторів не було ворога в окопах - була радіація. Але шлях людини, яка повертається з такої роботи, однаковий. Коли поруч стоїть побратим із минулого, який цей шлях уже пройшов, новому воїнові стає легше.