Про нас.

Ми багато років водили людей туди, куди більшість боїться навіть дивитися, - у Чорнобильську зону. Ця робота навчила нас кількох простих речей.

Страх минає, коли людина сама бере в руки дозиметр і бачить цифри. Про події найкраще розповідають ті, хто їх пережив. А якщо щось треба зробити - треба їхати й робити, не чекаючи, поки хтось дозволить чи дасть на це гроші.

Ми - невелика команда людей з ЧОРНОБИЛЬ ТУР. Сергій Мирний 1986 року вимірював радіацію в Зоні як командир взводу радіаційної розвідки. Катерина Асламова роками водила групи Зоною з дозиметром у руках. Ярослав Ємельяненко колись працював на телебаченні. Поруч - гіди, водії, друзі і туристи, які колись приїхали з нами і лишилися.

Чого нас навчив Чорнобиль

Ліквідатори не раз розповідали нам схожі історії. Найважче було не в Зоні, а потім: роками ходити по кабінетах і доводити, що ти там був. Людей, яких переселили, селили в чужі квартири й лишали без допомоги. Аварію спричинив вибух. Але катастрофою для країни її зробило те, як потім поводилися з людьми.

Тому ми намагаємося допомагати просто і напряму: без анкет, довгих погоджень і фото «для звіту». Довго ми навіть не називали це волонтерством. Просто комусь поруч було потрібно - і ми робили, що могли.

24 лютого

Того ранку маленька камера на нашому кіоску біля КПП «Дитятки» показувала російські колони, і ми рахували кожну машину. За кілька днів туристична компанія стала службою постачання й евакуації. Ми мчали спустілим Києвом, невиспані, на адреналіні, і раптом цей стан здався знайомим: так виглядав звичайний робочий день у високий сезон.

«Щось робити набагато легше, ніж не робити. Коли ти в постійному русі, немає часу для відчаю», - каже Катерина.

Відтоді ми возимо допомогу військовим і людям у звільнених селах. Про радіацію тепер розповідаємо саперам і бійцям. А коли Києвом шириться паніка, пояснюємо спокійно, з наукою в руках.

Як ми працюємо

Здебільшого - без бюджету. Зате в нас є люди, яким можна подзвонити. Шеф-кухар, який годує гостей без жодних умов. Оркестр, який знаходить час між поїздками на схід. Незнайомець, який під виття сирен зливає бензин з власного мопеда, щоб завести нашу бойову машину. Від таких людей ми й тримаємося.

Європейські колеги якось назвали нас божевільними, які роблять проєкти державного рівня без жодних умов. Може, й так. Просто ми звикли спершу робити, а вже потім рахувати.

На що ми живемо

Раніше наші справи оплачував чорнобильський туризм. Війна його зупинила, і тепер команду тримає магазин «Чорнобиль». Тому ми майже не просимо грошей. Хочете підтримати нас - купіть щось у магазині. Хочете просто допомогти - задонатьте Силам оборони.

Благодійний фонд ми зареєстрували лише 2022 року. Але люди й справа ті самі, що й багато років до того.

БО «БФ «Волонтерський центр «ЧОРНОБИЛЬ». ЄДРПОУ 44770614. Київ, Андріївський узвіз, 11.