Ініціатива внесення Чорнобильської зони до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ідея належить Сергію Мирному. Він першим помітив, що Чорнобильська зона відповідає критеріям ЮНЕСКО. Ця подія змінила життя мільйонів людей у всьому світі - і його власне - і вплинула на хід світової історії. Нам часто казали, що це нереально. Але треба робити те, що маєш, а буде, як буде.

Першим нас підтримав Український національний комітет ICOMOS - Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць. Це сталося в роковини аварії, а доповідали тоді Сергій Парашин, Сергій Мирний і Олександр Васянович.

Через рік ми повезли в Зону тих, від кого залежало рішення. Представники міністерств, громад, ICOMOS, науковці й журналісти об'їхали всі локації, які варто номінувати. Олена Сердюк і Микола Яковина з ICOMOS запропонували почати з найнуднішого і найважливішого - детального опису кожного об'єкта.

Потім була петиція до Президента. У ній ми перелічили, що саме варто номінувати: арку нового конфайнмента, Прип'ять, блочний щит управління, пункт санітарної обробки, табори ліквідаторів, «Чорнобиль-2». Петиція зібрала 237 голосів - замало, щоб її розглянули.

Ми сприйняли це як сигнал, а не як поразку. У людей сьогодні інші пріоритети, і справжню вагу Чорнобиля їм ще треба пояснювати. Цим ми й займаємося всі ці роки. Тож ми пішли іншим шляхом - через міністерства. Об'єкти Зони рано чи пізно потраплять до списку ЮНЕСКО. Краще раніше: тоді вони краще збережуться.