Камера біля КПП «Дитятки», яка зафіксувала початок вторгнення.

Біля КПП «Дитятки», головного в'їзду до Чорнобильської зони, стоїть наш інформаційний центр. За кілька місяців до вторгнення на ньому встановили невелику автономну камеру - просто щоб наглядати за кіоском.

24 лютого 2022 року Ярослав Ємельяненко був у Києві й дивився трансляцію: знайомі з СБУ попросили стежити й повідомляти, що відбувається. Спершу до КПП під'їхала українська техніка, кілька годин постояла і поїхала. Здалося, що все минулося.

За дві години пішли російські колони. І не припинялися.

Ярослав, Катерина Асламова і ще кілька людей з ЧОРНОБИЛЬ ТУР рахували й описували кожну машину: танки, самохідні установки, бронетранспортери, паливозаправники, навіть квадроцикли. Везли понтони, човни й катери, ракетні установки. П'ятдесят одиниць. Сімдесят. Сто п'ятдесят. Двісті п'ятдесят. Усе одразу передавали куди треба. А по телебаченню того дня казали: не хвилюйтеся, Росія не пройде. На екрані ж колонам не було кінця, і не вкладалося в голові, як їх можна зупинити.

Камери на державному КПП окупанти, заходячи, вимкнули й розбили. Наша, з автономним живленням на кілька діб, працювала далі.

Загинула вона безглуздо. Житель сусіднього села разом із сином узяв візок і пішов до інфоцентру по нашу морозильну камеру. Росіяни помітили рух, розстріляли й підірвали інфоцентр. Мародер загинув, зв'язок зник. На той час уже працював інший канал - люди в окупованих селах.

Коли ворога вибили, працівниці наших інфоцентрів не могли стримати сліз. Вони тримали там ідеальну чистоту, облаштовували все як удома, а їхні діти мріяли там працювати. «Якщо у нас воюють навіть туристичні інфоцентри - то ми точно не здамося», - написав тоді Ярослав.

Колони до Києва не дійшли. Їх зупинили звичайні люди, які піднялися на опір, а згодом разом із Силами оборони і спецслужбами вибили ворога із Зони. Свою роль зіграла й інформаційна операція з окопами в Рудому лісі.

Кадри з нашої камери опублікували Associated Press і Washington Post.