Бойова машина БРДМ-2 для оборони Києва.

БРДМ-2 - броньована розвідувальна машина. Саме на таких 1986 року працював у Зоні взвод радіаційної розвідки Сергія Мирного. Тому ще до вторгнення ми купили два БРДМ-2: щоб показувати відвідувачам, як служили ліквідатори. Де в машині стояв дозиметр, як розвідники виїжджали на роботу, як броня захищала їх від радіації. Це були музейні експонати, повністю на ходу.

Була й друга причина, яку Ярослав Ємельяненко озвучував напівжартома: з таким сусідом краще мати броньовану машину, ніж звичайну. За три тижні до вторгнення він сказав Радіо Свобода, що це музейні експонати, які «добре використовуються в разі чогось».

Довелося. Коли «сусід» підійшов до Києва, ми розконсервували БРДМ, що стояв на ВДНГ. Машина не заводилася.

Допоміг Микола на прізвисько Карим. Він з'явився на напівпокинутій території під виття сирен, побачив, що БРДМ не заводиться, відклав свої справи і злив бензин із власного мопеда. Не допомогло - удвох викрутили й почистили свічки. Карим приніс стартову установку для акумуляторів і напоїв усіх гарячим чаєм. Три години ремонту - і машина заводилася з пів оберта. Броню позначили жовтими стрічками.

«Наші люди чудові. Ми як розлючений мурашник: допомагаючи одне одному, загриземо всіх, хто на наш мурашник посягнув», - написав тоді Ярослав.

Машину отримав підрозділ територіальної оборони «ОУН» під командуванням Миколи «Буревія» Коханівського. «Тепер наш підрозділ буде мобільним і їздитиме на броні», - написав того дня Богдан Тицький і подякував Валерії Лобач, Ярославу Ємельяненку та Катерині Асламовій. «Тепер наш колись туристичний БРДМ захищає спокій міста», - написала Катерина. Спершу машина захищала Київ, згодом поїхала на схід.

Другу машину росіяни захопили на виїзді із Зони, трохи постріляли й кинули. Коли їх вибили, нам подзвонили військові: чи можна її забрати, підлатати й пустити в роботу? Залюбки. Але відновити її не вдалося: поки вона стояла, її розібрали на деталі вже свої.