Спорядження для українських військових.

Перший рік повномасштабної війни ми возили на фронт усе, що просили. Бронежилети, плити й плитоноски кількома партіями надходили від української діаспори Канади. Атропін - для бійців на сході, на випадок хімічної атаки. Спальники й каремати, тканина на маскувальні сітки, посилки розвідникам на Донеччину, мотострільцям на Харківщину, прикордонникам на Сумщину.

Найдовше ми повозилися із супутниковими комунікаторами Garmin. Довго тестували, налаштовували, а потім передали зенітникам Нацгвардії - щоб передавати координати там, де немає ні мобільного, ні радіозв'язку. Згодом бійці розповідали, як ці коробочки рятують: Garmin працює через супутник і обмінюється даними за мить, а звичайний радіосигнал ворог засікає одразу і б'є по ньому.

Пожежники Чорнобильської зони отримали нову форму. Її через українську діаспору передав канадський пожежник на пенсії містер Кесслер.

Наступного року збирали на авто для 4-ї бригади швидкого реагування і передали тепловізійні приціли від Andres Joala з Естонії. Потім - на пікап для розвідників 134-го батальйону 114-ї бригади. Це наші колеги: раніше вони працювали в Чорнобильській зоні, а тепер воюють у найважчих точках на сході. Серед тих, хто долучився до збору, ми розіграли першу колекційну пляшку CHORNOBYL RAY.